залізничний вокзал станції Люботин

Місто залізничників

Люботин часто називають містом залізничників. Це й не дивно, адже вся сучасна історія міста тісно пов’язана із залізницею. Важко переоцінити роль залізниці в житті міста.

Після створення залізничної станції Люботин починає активно заселятися навколишня територія. Згідно архівних матеріалів Ленінградського історичного архіву, «Акт про приймання в експлуатацію споруд паровозних майстерень на станції Люботин» датується 29 листопада 1877 року і відноситься до періоду будівництва частини Харківсько-Миколаївської залізниці від станції Мерефа до станції Ворожба. Спочатку це були невеликі майстерні на два паровозні стійла. А через станцію Люботин тоді проходив лише один поїзд на тиждень.


Однак, з продовженням будівництва Харківсько-Миколаївської залізниці, станція Люботин перетворилася на великий залізничний вузол, звідки щоденно відходили поїзди у чотирьох напрямках: на Харків, Мерефу, Ворожбу та Полтаву.


Зростаюча потреба в перевезеннях сприяла будівництву нового депо на 12 канав, підсобних цехів, значно збільшився парк більш сучасних паровозів. До 1905 року тут працювали кілька сотень робітників локомотивних бригад, слюсарів ремонтних цехів, робітників інших спеціальностей.


На початку ХХ ст. робочий клас ставав дедалі згуртованішим і не міг змиритися з напівголодним існуванням в умовах виснажливої праці, яка часом тривала по 16-17 годин на добу. Тому, коли всю Російську імперію сколихнули революційні події 1905 – 1907 рр., робітники паровозного депо Люботин взяли у них активну участь.

Разом з іншими працівниками залізничного вузла, вони 10 грудня 1905 року захопили станцію Люботин і призначили її комендантом слюсаря депо Павла Глуховцева. З робочих була сформована бойова дружина. Одним з організаторів і керівників повстанців був слюсар депо О. П. Радченко, який згодом став прославленим командиром Червоної Армії.


10 днів влада у місті перебувала в руках революційних залізничників. Цей період увійшов в історію під назвою «Люботинська республіка».

.

Повстанці забарикадували станцію, розібрали колію і створили укріплення. На ліквідацію повстання були направлені урядові війська. 17, 18 і 19 грудня повстанці чинили спротив царському війську. Проте сили були нерівними. Вогонь з гармат по депо і станції змусив революційних залізничників припинити опір. Чимало учасників були вбиті та поранені, багато – заарештовані та засуджені на тривалі строки тюремного ув’язнення.



Вокзал Люботин
Пам’ятна табличка на будівлі залізничного вокзалу про дні Люботинської республіки


Активну участь працівники депо брали і у революційних подіях 1917-1920 рр. Зокрема, робітниками депо було збудовано і відправлено на фронт громадянської війни бронепоїзд «Червоногвардієць». У період з 1920 по 1941 рр. зруйноване революційними подіями і громадянською війною господарство депо було не лише відновлене, а й реконструйоване. Застарілі паровози замінили.


У червні 1941 року гітлерівський напад перервав звичний перебіг трудових буднів. Вже у перші дні війни багато робітників та службовців паровозного депо добровольцями пішли на фронт. А ті, що залишились, докладали героїчних зусиль для своєчасної евакуації підприємств і населення у східні регіони СРСР.


Багато машиністів паровозного депо Люботин у період Вітчизняної війни під вогнем ворожої авіації доставляли на лінію фронту особовий склад, бойову техніку, боєзапаси. За виявлені мужність та винахідливість при доставці на фронт особливо цінних вантажів, люботинські машиністи були відзначені високими урядовими нагородами.


29 серпня люботинська земля звільнилась від фашистських загарбників. Незабаром розпочато роботи з відновлення цехів депо. І вже за кілька місяців машиністи депо повели ешелони з безцінними вантажами на захід, наближуючи довгоочікувану перемогу.


У післявоєнні роки у цехах депо панував трудовий ентузіазм. Щоденно робітники виконували завдання, відновлюючи розбиті та зношені паровози, підвищуючи виробничі потужності. І вже у 1948-1949 рр. депо досягло за показників довоєнного рівня. У цей час штат виріс до 850 чоловік. Приписний парк нараховував 55-60 вантажних паровозів серії СО, 10-15 паровозів серії СУ, 5 паровозів серії Е.


У 60-х роках на залізниці УРСР почалася технічна революція. Паровози були витіснені тепловозами та електровозами. Депо Люботин повністю перейшло на обслуговування приміського і пасажирського руху. У період з 1987 по 1990 роки весь парк було оновлено сучасними потужними тепловозами ТЕП-70.


За весь час існування колектив успішно вирішував поточні задачі. Так, у 1979 році виникла необхідність освоїти новий вид техніки для депо — електропоїзд.

У 1996 році до локомотивного депо Люботин були приєднані цехи колишнього вагонного депо, у яких розпочато підйомний ремонт електропоїздів ПР-3.


Зростання кваліфікації робітників цеху ПР-3 дав можливість перейти до освоєння найбільш трудомісткого і складного виду ремонту — КВР — капітально-відновлюючого ремонту електропоїздів.


Перший електропоїзд ЕР-2-537 було випущено після КВР у липні 2001 року.


На честь ветеранів Південної залізниці, які зробили безцінний внесок у підйом і розвиток залізничної магістралі, цей поїзд назвали «Ветеран».


Напрацьований досвід дозволив у березні 2002 року запустити в експлуатацію другий електропоїзд підвищеної комфортності — «Люботинець», у липні третій — «Слобожанка», а у серпні четвертий — «Ювілейний». Останній було відправлено на виставку рухомого складу у м. Київ, де він отримав високу оцінку від міністра транспорту Г. М. Кирпи.


У 2001-2002 рр. на станції проводяться масштабні ремонтні роботи у зв’язку із запуском першого українського швидкісного поїзда «Столичний експрес» за маршрутом «Харків – Київ». Будівля вокзалу була відремонтована як ззовні, так і всередині, на посадкових платформах укладена тротуарна плитка, над платформами облаштовано капітальні навіси. Приведено до ладу споруди і пристрої електрозабезпечення контактної мережі.



Вихід в місто із залізничного вокзалу
Вихід в місто із залізничного вокзалу


В рамках ремонтних робіт на станції Люботин споруджено найбільший в Україні скляний перехід над коліями. Це одна з визначних цікавинок міста — простора, засклена, осяяна блакитним світлом труба, яка здається просто фантастичною, особливо вночі, коли вмикається ілюмінація. Довжина 260 м. Опори розташовані на рівних відрізках, за виключенням одного прольоту (~50 м), який є довшим за інші приблизно у півтори рази (під ним тісно одна до одної проходять колії). Перехід обладнано ліфтами.


Будівництво мосту над залізничними коліями Люботин
Будівництво мосту над залізничними коліями
Джерело фото: http://lubotin.ucoz.ru/_ph/2/2/427859433.jpg?1420902655


Пішохідний міст над залізничними коліями Люботин
Пішохідний міст над залізничними коліями
Джерело фото: http://static.iloveukraine.com.ua/p/0/50/50509/71fa4df7c58cd4f32c2af42606d62066_600x1000.jpg

За допомогою оновленого рухомого складу значно підвищився рівень обслуговування пасажирів, а також дохідність приміських перевезень. І саме люботинській локомотивній бригаді було надано честь у 2005 році повести перший швидкісний поїзд «Столичний експрес» сполученням «Харків – Київ».


Сьогодні з перонів станції відправляються електропоїзди на всі три вокзали Харкова (Пасажирський, Леваду та Балашовський), Люботин-Західний (колишня Раднаркомівська), Мерчик, Мерефу. У Люботині зупиняються всі поїзди далекого сполучення, окрім швидкісних експресів. Приміські дизель-поїзди сполучають Харків з Полтавою і Сумським регіоном.



Вокзал станції Люботин
Вокзал станції Люботин
Джерело фото: https://vk.com/photo243181763_349893047

Зараз через станцію Люботин щодоби проходить близько 200 поїздів. Практично кожна родина в місті так чи інакше пов’язана із залізницею. Багато жителів Люботина працюють залізничниками, продовжуючи родинні династії вже у п’ятому-шостому поколіннях. Невипадково на гербі міста серед інших елементів зображена і залізнична символіка.



Герб міста Люботин
Герб міста Люботин