Храм Святого Миколая (Гиївка)

На південно-східних околицях міста, височіючи над водами Гиївського ставу, стоїть білосніжна із золотими маківками церква. Храм святого Миколая в Гиївці є невід’ємною частиною комплексу садиби князів Святополк-Мирських.

Перша дерев’яна церква була збудована тут у 1778 році, коли маєтком володів прапорщик Щербінін. У 1821 році маєток переходить у власність харківського літератора Василя Григоровича Масловича, за часів якого було завершено будівництво кам’яного храму.
У 1833 році через ненадійність фундаменту стінами храму пішли тріщини, і Маслович вирішує розібрати, а потім заново збудувати храм. У цей час родина Масловичів зіткнулась зі значними матеріальними труднощами. Будівництво нової кам’яної церкви почалось лише у 1838 році і було завершено вже після смерті Василя Григоровича його дружиною Надією Дмитрівною Маслович у 1841 році. Освячення храму відбулося в 1843 році.

У 1881 році маєток було придбано Харківським генерал-губернатором Дмитром Івановичем Святополк-Мирським. За його часів церкву було відремонтовано. У 1899 році маєток переходить до його сина Петра Дмитровича Святополк-Мирського — провідника Харківського губернського дворянства, шефа корпусу жандармів, міністра внутрішніх справ Російської імперії у 1904 – 1905 рр.
Петро Дмитрович Святополк-Мирський особисто піклується про добробут Свято-Миколаєвського храму, стає його старостою. У 1891 році в храмі було влаштовано опалення, оздоблення з позолоти, придбано нове церковне начиння і облачення священнослужителів.

Під час революції і громадянської війни маєток розграбували.

У 1922 році храм Святого Миколая було націоналізовано. Дзвони храму були вилучені на металобрухт. У 1928 році церква була закрита головою сільради. Після закриття храм постраждав від вандалів під керівництвом голови сільради. Було зруйновано іконостас та знищено ікони. Крім того, голова сільради розібрав дерев’яний міст через річку Мерефа, яка розділяла палац і храм. Священника Гиївського храму позбавили церковного житла, а згодом передали до рук НКВС, як колишнього поплічника Денікіна. Незабаром священника було розстріляно. У 30-ті роки у храмі розташовувалось зерносховище.

Під час німецької окупації всі вцілілі храми Харківської єпархії було знову відкрито, в т.ч. і Гиївський храм. За спогадами місцевих мешканців, у 1943 році, під час наступу Червоної армії, дзвіниця храму використовувалась німцями як снайперська точка. Через це храм потрапив під артилерійський обстріл. Дзвіницю була зруйновано. Після війни вціліла частина храму використовувалась як склад, а згодом була занедбана. У цей період були остаточно втрачені настінні розписи храму. Незначні вцілілі залишки розписів, за словами парафіян храму, були знищені під час відновлювальних робіт у 90-тих роках.

Особливо шокуюче-трагічною була доля Гиївського некрополя, де були поховані Дмитро Іванович та Петро Дмитрович Святополк-Мирські, члени їх родини, клір і парафіяни храму. У 1959 році вандалами були розкриті поховання, рештки похованих були витягнуті, а надгробки зруйновані. Частину надгробків було скинуто з пагорба в річку Мерефа, частину - розбито. Забальзамоване тіло одного зі Святополк-Мирських було поставлене всередині храму. Подальші дії вандалів були зупинені міліцією, однак винуватців так і не було покарано.

На День міста 2009 року біля Свято-Миколаївського храму відбулась церемонія відкриття відновленого некрополя Святополк-Мирських і їх близьких родичів братів Денів (учасників російсько-японської війни). Могили поблизу Свято-Миколаївської церкви сьогодні знаходяться в належному стані.

У 2011-2020 роках тривали реставраційні роботи в храмі.

Адреса: м. Люботин
вул. Садова, 30-а