Ставок Перекошка

Ставок було створено ще за часів Російської імперії, але із суттєво меншою площею. Своїх нинішніх розмірів він набув лише у 60-ті роки ХХ ст., коли збудували нову дамбу. Це один з великих люботинських ставків. Його середня глибина — 4 м. Перекошка є одним з улюблених місць відпочинку люботинців.

Ставок придатний для купання. На берегах — лісонасадження (берези, дуби, ясени). Поряд зі ставком знаходиться будинок рибалки.
Свою назву ставок отримав від маєтка доктора медицини, професора Харківського університету — Володимира Ігнатійовича Порай-Кошиці. Цей маєток свого часу знаходився на берегах ставка.

Володимир Ігнатійович — представник старого роду, напис під гербом родоводу якого говорить: «Знаменитий муж Порай, брат Святого Войтеха, Архієпископа, був родоначальником цього герба з 996 року».
Професор практикувався у госпіталях та кращих приватних клініках Європи. Під час російсько-турецької війни знаходився у діючій армії, у передовому загоні. За участь у боях під Плевною і Шипкою був нагороджений орденами Станіслава 1 і 2 ступенів з мечами. Рідкісний випадок нагородження цивільного бойовими нагородами.

У післявоєнні роки очолював кафедру теоретичної медицини у Харківському університеті. Після смерті Володимира Ігнатійовича маєток успадкував його син — Борис, художник-графік за фахом. За його часів у маєтку облаштували притулок для сиріт війни та революції, за що Бориса і було заарештовано у 1920 році. Притулок розігнали, а на базі маєтку створили санаторій для дітей працівників Управління залізниці. Сам спадкоємець був засуджений до року примусових робіт. У 1943 році емігрував до Німеччини.

За радянських часів у маєтку Порай-Кошиців розміщувався будинок відпочинку «КАФОК» цукеркової фабрики «Жовтень» (рос. конфетная фабрика «Октябрь»; сьогодні це харківська кондитерська фабрика «Харків’янка»). Будинок відпочинку існував тут до та після Другої світової війни. Спочатку це були всього 2-3 приміщення. Активно перебудовувати його почали у 70-х роках ХХ ст. Було збудовано дерев’яні павільйони, велику їдальню. Будинок працював у літній період — з 5 травня по 7 жовтня. Розрахований на 125 осіб. Тут були дві човнові станції, три причали, човни, гідропеди.

Зараз від маєтку Порай-Кошиців у Люботині лишились тільки два приміщення та ставок Перекошка.
До 2011 року тут існував будинок для людей похилого віку. А з 2012 року тут працює Люботинський заклад дошкільної освіти №4.