Свято-Вознесенський храм

На Старому Люботині донині зберіглася найстаріша церква міста — Свято-Вознесенський храм. Ці стіни пам’ятають візит імператора Олександра І та багато інших історичних подій.

 У 1741 році, на прохання Харківського полкового судді Олександра Чорноглазова, надано дозвіл на будівництво храму в ім’я святої великомучениці Параскеви у слободі Люботин.

Але храм цей невдовзі згорів, а замість нього було збудовано новий у 1750 році, теж дерев’яний.

У 1801 році до штату церкви входило два священники, один диякон, два дячки і два паламаря.

У 1805 році був закладений кам’яний фундамент під нову церкву святої Параскеви.

У 1811 році будівництво було завершене, і храм було освячено.

Освячення новозбудованого храму святої Параскеви відбулось 18 вересня 1811 року єпископом Слободсько-Української губернії Христофором Сулимою.

Новий іконостас був облаштовано у 1836 році і в цьому ж році храм було пересвячено на честь Вознесіння Господня. Новий іконостас був улаштований насамперед на кошти місцевих поміщиків і селян. Фактично кожен мешканець посильно допоміг храму.

1 серпня 1820 року дорогою з Харкова до Полтави тут слухав літургію імператор Олександр І. По завершенню літургії імператор був присутній на водоосвяченні криниці поблизу церкви у дворі поміщика Петровського.
Після водоосвячення імператор обідав в квартирі, приготованій недалеко від церкви. Священникам подарував 1000 рублів асигнаціями і стільки ж господарю за пригощання.

На пам’ять про візит імператора вдячні люботинці у 1851 році зробили велику бронзову з позолотою дошку з рамою під скло і поставили її в церкві. На дошці такий текст: «На вдячну пам’ять, що у цьому храмі підносилась колись молитва високого помазаника Божого, Благочестивого Государя Імператора Олександра І Благословенного. Жителі Люботина ніколи не забудуть цього Високого відвідування і перекажуть нащадкам».

До наших днів пам’ятна табличка, на жаль, не збереглася.

Із 1843 року священником Вознесенської церкви призначений Григорій Томашевський. Завдяки його старанням церква була доповнена прибудовою, збудовано дзвіницю (1866 р.), навколо церкви був змурований цегляний паркан (1858 р.). За його активної участі у 1846 році при церкві була відкрито першу в Люботині школу. У 1866 році Томашевським опубліковано у «Харківських губернських відомостях» кілька нотаток про історію міста, характери парафіян. Це перше краєзнавче дослідження міста.

У 1921 році відповідно до постанови місцевої влади храм було закрито. Всі матеріальні цінності вилучено, церковне начиння та ікони — знищені.

За розповідями жителів Люботина, які проживали і проживають поблизу храму, церква була закрита і до 1936 року вона діяла. Потім, за наказом голови сільської ради Карпінського, у храмі було влаштовано клуб, який діяв до 1941 року.

У 1941 – 1943 рр. під час окупації німецькою владою храм використовувався як стайня.

Під час війни жителі Люботина розбирали церкву для своїх господарських потреб. Пізніше харківський промкомбінат облаштував у храмі цех по виробництву вати. Приблизно у 1950 році, після пожежі у цеху, будівлю знову закрили, а восени 1959 року знесли купол храму. Дещо пізніше розібрали цегляну підлогу храму під трапезною та вівтарем, простір храму був поділений на два поверхи.

У 1952 – 1990 рр. храм використовували як олійню і живодерню.

У 1992 році храм було віддано вірянам, які не маючи змоги повністю його відремонтувати, навели лад у західній його частині, де і розпочато богослужіння.

У 1998 р. розпочато роботи з реставрації храму.

7 липня 2010 року на свято Різдва Іоанна Предтечі вікарій Харківської єпархії архієпископ Онуфрій освятив відновлений храм.

Завдячуючи праці настоятеля храму — отця Іоанна Зеленського і парафіян, при Вознесенському храмі звели дзвіницю, яка замінила зруйновану перед початком війни.
11 вересня 2012 року дзвони перед встановленням були освячені архієпископом Онуфрієм.

Храм Вознесіння Господнього відомий в Україні і за її межами унікальною системою будови стін, в яких розміщені особливі колодязі, що створюють прекрасну акустику.

Адреса: м. Люботин,
вул. Полтавський Шлях, 43